Основними формами профорієнтаційної роботи вчителя-предметника при вивченні програмних тем є:
- бесіда про професії, які пов’язанні з матеріалом,що вивчається;
- розв’язування різних типів задач з практичним змістом;
- участь в олімпіадах, вечорах, теоретичних конференціях;
- екскурсії на підприємства, виставки;
- зустрічі зі спеціалістами;
- проведення тематичних, літературно-художніх вечорів, усних журналів.

Організація допрофільної підготовки

Здійснюється у 8-9 класах для професійної орієнтації учнів, сприяння у виборі ними напряму профільного навчання у старшій школі.

Допрофільна підготовка передбачає:

-         аналіз можливостей освітнього закладу;

-         аналіз програм та курсів за вибором;

-         складання інформаційної картки про напрямки й можливості профільної підготовки, яку треба поширювати й серед учнів профільних класів;

-         анкетування учнів 8-9 класів та узагальнення результатів;

-         діагностику індивідуальних особливостей школярів;

-         добір педагогічних кадрів для проведення курсів за вибором.

Під час проведення допрофільної підготовки в 9 класах необхідно врахувати організаційні моменти:

-         екзамени за вибором мають враховувати майбутній профіль навчання на старшому ступені загальної освіти;

-         необхідно орієнтувати профорієнтаційну роботу на потреби ринку праці та відповідні потреби й можливості освітніх послуг, які може надавати школа;

-         потрібно передбачити в навчальних планах 9 класів можливості освітніх послуг за рахунок варіативної частини.

 Форми реалізації допрофільної підготовки:

Ø запровадження курсів за вибором;

Ø поглиблене вивчення окремих предметів на диференційованій основі;

Ø факультативи;

Ø предметні гуртки;

Ø наукові товариства учнів;

Ø Мала академія наук.

Основна функція курсів за вибором – профорієнтаційна.

Організація інформаційної роботи з реалізації допрофільної підготовки

Алгоритм дій на рівні загальноосвітнього навчального закладу

·        Провести широку інформаційну роботу серед учнів 8-9 класів та їх батьків щодо вибору учнями напряму (профілю) навчання.

Учні повинні знати «освітню карту» міста, району, а саме:

·         загальноосвітні навчальні заклади у зоні доступності, де реалізується профільне навчання;

·        міжшкільні навчально-виробничі комбінати (майстерні);

·        позашкільні навчальні заклади та установи;

·        професійно-технічні, вищі навчальні заклади, а також напрями навчання у них, умови прийому та навчання, перспективи подальшого працевлаштування.

·        Системно вивчати запити школярів та їх батьків.

·        Провести психолого-педагогічну діагностику (бесіди, анкетування, консультації, тестування) з метою виявлення якостей, які важливі при виборі професії.

·        Узагальнити результати дослідження та виявити профілі, що користуються найбільшим попитом серед школярів.

·        Проаналізувати та надати інформацію учням та батькам щодо перспективи соціально-економічного розвитку району, області, потреб місцевого ринку праці, розмірів заробітної плати тощо.

Ефективність допрофільного навчання потребує налагодження дієвої діагностики рівня навчальних досягнень учнів основної школи, профконсультаційної психодіагностики з метою визначення професійних інтересів і якостей школярів для створення однорідних за підготовленістю і інтересами мікроколективів (класів, груп).

Психологічне забезпечення профільної освіти

Профільна освіта намагається поєднати програми для підліткового та юнацького віку. З одного боку, у період шкільного навчання психічний розвиток ще не завершений, тому необхідно забезпечити різноманітність і універсальність змісту освіти. З іншого боку, цю універсальність доводиться поєднувати із завданнями професійного самовизначення, властивого юнацтву й ранній дорослості.

Введення профільного навчання є одним з основних напрямів модернізації освіти. Основна мета профільного навчання - розвантажити шкільні програми й надати школярам можливість поглибленого вивчення тих предметів, які їх більше захоплюють і будуть необхідні для його подальших життєвих планів.

Принцип індивідуалізації в профільних класах передбачає:

• тривалу підготовку засобами освіти до широкого вибору учнями старших класів типу профільної освіти;
• реальну можливість зміни ними профілю на будь-якому етапі профільного навчання;
• самостійне визначення завдань своєї базової, варіативної й профільної освіти з урахуванням своїх (і родини) можливостей і виявлених здібностей, змін життєвих і професійних планів.

Завдання психологічного супроводу профільної освіти

Рання професіоналізація й спеціалізація знань припускає вибіркове навантаження на окремі сторони психіки дитини. Без грамотного психологічного супроводу ці обставини можуть призвести до нерівномірності інтелектуального й особистісного розвитку дітей.

Тому одним з найважливіших завдань психологічного супроводу є моніторинг і своєчасне усунення можливих факторів виникнення нерівномірності розвитку дітей та підлітків.

Сьогодні ситуація склалася так, що підлітки часто здійснюють вимушений вибір профілю подальшого навчання. В умовах несамостійної професіоналізації звичайні вікові завдання підліткового віку виникають перед учнями в спотвореній формі.

Наприклад, завдання формування часової перспективи перед дитиною взагалі не ставиться, оскільки в більшості випадків це завдання за неї "вирішують" батьки. У результаті не формується часова перспектива і - як наслідок - втрачається навчальна мотивація в даний момент. Тому одним із завдань психологічного супроводу профільного навчання є профорієнтація.

Відомо, що люди різняться своїми індивідуальними особливостями, це означає, що вони будуть більш успішними в певних видах діяльності й навчання, ніж інші. Ця обставина перетвориться на завдання вступної діагностики, що дозволяє прогнозувати й усувати можливі труднощі в навчальній діяльності.

Отже, психологічний супровід профільного навчання передбачає три завдання:

1. моніторинг і своєчасне усунення можливих нерівномірностей розвитку учнів;
2. поглиблену профорієнтацію учнів;
3. психологічну діагностику при відборі учнів у профільні класи.

Моніторинг і своєчасне усунення відхилень у розвитку учнів

У цьому підході до профільного навчання виходимо з положення Д.Ельконіна про те, що рушійною силою психічного розвитку є не форма, а зміст навчання.

Це значить, що без спеціальної корекції профільне навчання може призвести до однобокого психічного розвитку. Для того, щоб усунути ці небажані побічні ефекти, необхідно систематично відслідковувати розвиток старшокласника у процесі профільного навчання.

Для досягнення цієї мети використовують два класи методів - тести інтелекту й тести досягнень:

• тести інтелекту здебільшого спрямовані на вимірювання рівня розвитку логічних операцій на основі різного інтуїтивно підібраного змісту,
• тести досягнень дозволяють оцінити конкретні знання й навички учнів безвідносно до рівня розвитку логічних операцій.

Таким чином, ми маємо окремо діагностику розвитку й окремо діагностику навчання.

Поглиблена особистісно орієнтована профорієнтаційна робота з учнями

Профорієнтаційна робота з учнями у профільному навчанні має свої специфічні риси. Одна з особливостей полягає в тому, що більшість профільних класів уже так чи інакше, вільно або вимушено вибрали певну спеціалізацію навчання.

В більшості випадків підліток має вже готовий план навчання у ВНЗ й професіоналізацію. Така форма професійного самовизначення "ззовні" може призвести до пасивності, втрати мотивації навчання, зниження інтересу до власної особистості й розмитості самосвідомості.

Іншою крайністю є передчасне обмеження світогляду й самосвідомості старшокласника, пов'язане з вузько утилітарним ставленням до освіти.

Профільне навчання найефективніше в тих випадках, коли немає часу на навчання в процесі роботи. Для сучасних "короткоживучих" професій необхідні вже підготовлені кадри, готові відразу приступити до роботи. Це значить, що вибір повинен бути усвідомленим, самостійним.

Маємо парадокс: з одного боку, часу на вибір немає, з іншого боку - цей вибір повинен бути вільним, усвідомленим, самостійним.

Підліток, що опинився під подвійним тиском, найчастіше не здатний знайти адекватний вихід без психологічної допомоги. Це означає, що профорієнтаційна робота повинна бути обов'язковим і значним за часом компонентом будь-якого профільного навчання. Причому особистісно орієнтована профорієнтаційна робота повинна стати не тільки завданням психологічної служби, але й універсальним компонентом освітнього процесу.

Профорієнтаційну роботу варто спрямувати на розвиток особистісної активності учнів, переробку некритично засвоєних від дорослих професійних планів й оцінок. За умови проведення такої роботи профільне навчання дає можливість формувати чіткий життєвий план, досягти високого рівня професіоналізму на ранніх етапах становлення кар'єри й відповідає запитам сучасного суспільства. Практика психологічного супроводу профільних класів дозволяє узагальнити результати самих різних спостережень й експериментів і по-новому подивитися на сучасне дитинство і його періодизацію.

Для методичного забезпечення організації поглибленної профорієнтаційної роботи обласний науково-методичний центр психології і соціології освіти розробив для практичних психологів "Картку професійної спрямованості", яка містить перелік діагностик та алгоритм діагностичної діяльності.

Результати психологічного супроводу профільних класів

Соціальна ситуація розвитку дітей, що навчаються в профільних класах, полягає в тому, що суспільство в особі батьків і вчителів висуває дитині суперечливі вимоги включитися в процес професіоналізації, удосконалюватися в одному напрямку й мати універсальні знання, набори особистісних рис. Залишаються невичерпаними мотиви підліткового періоду, спрямовані на спілкування з однолітками.

Ця специфічна соціальна ситуація розвитку породжує низку діяльностей, спрямованих на розв'язання протиріччя. Такими специфічними діяльностями є форсоване навчання й особливі захоплення.

Особливі захоплення відрізняються від "хобі-реакцій", описаних у психіатрії А.Лічко, трьома ознаками: у свідомості учня вони пов'язані з його професіоналізацією; вони забезпечують тісне змістовне спілкування із групою однолітків, а не відривають від нього; підлітки прагнуть до суспільно значимої реалізації свого захоплення. Захоплення дозволяють вирішити протиріччя, закладене в соціальній ситуації дітей. З одного боку, стає можливим продовження спілкування з однолітками, а з іншого боку - інтенсивне навчання й професіоналізація. Здебільшого захоплення мають універсальний характер! Найяскравішим прикладом є захоплення комп'ютером або окремими навчальними предметами - засобом реалізації професій. Ця провідна для нового вікового періоду діяльність приводить до виникнення новоутворень. Таким унікальним новоутворенням виявляється, наприклад, псевдопрофесійний світогляд, що є особливим варіантом "почуття дорослості" і виникає усередині діяльності особливих захоплень.

Псевдопрофесійний світогляд являє собою набір стереотипів мислення, переживання й поведінки, які характерні для професіоналів певної галузі. Цей світогляд відрізняється яскравою виразністю й стає центром особистості підлітка.

Рівні допрофільноі підготовки

Центральною ланкою переходу до профільної школи повинна стати допрофільна підготовка випускників основної школи.

Основні завданнями допрофільної підготовки:

• підготовка учня до усвідомленого вибору профілю подальшого навчання;
• організація проби вибору;
• організація знайомства учнів зі світом професій.

В основній школі для учнів 8-9-х класів апробуються 4 рівні допрофільної підготовки. Розглянемо їх докладніше.

Рівень I. Введення курсів за вибором

Для розробки програми курсу за вибором необхідно:

• Проаналізувати зміст навчального предмета в рамках обраного профілю.
• Визначити, чим зміст курсу за вибором буде відрізнятися від базового або профільного курсу.
• Визначити тему, зміст, мету курсу, його функцію в рамках профілю.
• Розділити зміст програми курсу на модулі, розділи, теми, відвести необхідну кількість годин на кожний з них.
• З'ясувати можливість забезпечити цей курс навчальними й допоміжними матеріалами: підручниками, хрестоматіями, дидактичними матеріалами, лабораторним устаткуванням, реактивами. Скласти список літератури для вчителя й для учнів.
• Виділити основні види діяльності учнів, визначити частку самостійної роботи, творчої діяльності учнів при вивченні курсу. Якщо програма курсу припускає виконання практичних робіт, лабораторних досвідів, проведення екскурсій, виконання проектів, то їхній опис має бути у програмі.
• Продумати, які освітні продукти будуть створені учнями в процесі освоєння програми курсу.
• Визначити критерії, що дозволяють оцінити успішність освоєння програми курсу.
• Продумати форму звітності учнів за підсумками освоєння програми курсу: проект, реферат, виступ тощо.

Рівень 2. Організація проектної, дослідницької діяльності школярів

Дослідницька діяльність учнів пов'язана з вирішенням учнями творчого, дослідницького завдання із заздалегідь невідомим рішенням (на відміну від практикуму, що служить для ілюстрації законів природи), що передбачає наявність основних етапів, характерних для дослідження в науковій сфері, виходячи із прийнятих традицій: постановка проблеми, вивчення теорії, присвяченій проблематиці, добір методик дослідження й практичне оволодіння ними, збір власного матеріалу, його аналіз і узагальнення, науковий коментар, власні висновки.

Проектна діяльність учнів - спільна навчально-пізнавальна, творча або ігрова діяльність учнів, що має мету, методи, способи діяльності, спрямована на досягнення загального результату діяльності. Неодмінною умовою проектної діяльності є наявність заздалегідь вироблених очікувань щодо кінцевого продукту діяльності, етапів проектування (вироблення концепції, визначення завдань проекту, доступних і оптимальних ресурсів діяльності, створення плану, програм й організація діяльності по реалізації проекту, його осмислення й рефлексію результатів діяльності).

Проектно-дослідницька діяльність - діяльність щодо проектування власного дослідження, що припускає визначення мети, принципів відбору методик, планування перебігу дослідження, очікуваних результатів, оцінка реалізації дослідження, необхідних ресурсів.

Завдання дослідницької діяльності в сучасній школі. В сучасних умовах, коли актуальне питання про зниження навчального навантаження дітей, термін "дослідницька діяльність учнів" набуває іншого значення. В ньому зменшується частка профорієнтаційного компонента, факторів наукової новизни досліджень і зростає зміст, пов'язаний з розумінням дослідницької діяльності як інструмента підвищення якості освіти.

Відмінності між дослідницькою й проектною діяльністю. Головним результатом дослідницької діяльності є інтелектуальний продукт, що встановлює істину в результаті процедури дослідження й поданий у стандартному вигляді.

При цьому проектна організація процесу дослідження є засобом встановлення істини, способом найефективнішого пізнання.

Рівень 3. Професійне самовизначення старшокласників

Модель самовизначення (табл. 1), запропонована П.Лернером, не рівнозначна "паспорту", "стандарту людини", у яких описуються деякі набори знань, умінь і навичок і параметри "соціального характеру" (Е.Фромм), що дозволяє в "культурах корисності" (О.Асмолов) не тільки формувати "соціальне замовлення", а й закладати їх у фундамент проектування районних освітніх систем, програм у конкретних навчальних закладах. Модель являє собою "пучок векторів" долучення людини до актуальної культури, можливих для розвитку в соціально-економічних умовах засобами освіти.

Модель самовизначення учнів у старших профільних класах може бути реалізована лише за умови:

• консолідації зусиль учнів і педагогів у прийнятті й здійсненні супроводу;
• при організації освітнього процесу істотною є постановка завдання щодо освоєння учнями різних типів діяльності (зокрема, дослідницької й проектної), що є ключовою умовою розвитку універсальних компетенції й навичок;
• за відмови від тоталітарного виховання "за зразком" на користь створення збагаченого освітнього середовища, що супроводжує індивідуальний розвиток і самовизначення дитини й підлітка.

Таблиця 1 - Структура моделі самовизначення старших школярів

Види супроводу самовизначення школярів. Супровід самовизначення підлітків передбачає педагогічне, психологічне й гуманітарно-соціальне забезпечення. У таблиці 2 вказано: якщо супроводжувати, то куди й до чого, а також подано ситуації індивідуального самовизначення, що потребують професійної підтримки з боку всіх суб'єктів освітнього середовища.

Таблиця 2

Рівень 4. Організація роботи з професійної орієнтації учнів

Профорієнтаційна робота в закладі освіти - це спеціально організована діяльність, спрямована на надання учням психолого-педагогічної підтримки в проектуванні ними варіантів продовження навчання у профільних і непрофільних класах старшої школи, в установах професійної освіти.

Елементи профорієнтаційної роботи:

• допомога кожному школяреві у виборі напрямку й місця подальшого навчання;
• робота з підвищення готовності підлітка до соціального, професійного й культурного самовизначення.

У цій діяльності можна виділити кілька етапів, і на кожному з них досить чітко вимальовується свій "фронт робіт":

1. Виявляють освітні запити учнів, що закінчують 8-й клас. На цьому етапі здійснюється:

• надання "освітньої карти" району, міста, області;
• попередня діагностика освітнього запиту школярів з урахуванням думки їх батьків, основних мотивів майбутнього вибору, інтересів і схильностей.

2. Для дев'ятикласників передбачається:

• навчання способів вибору індивідуального маршруту освітньої діяльності;
• організація психолого-педагогічної діагностики й самодіагностики, що дозволяє шукати версії про схильність до напрямків освітньої діяльності в умовах профільного навчання;
• виявлення основних проблем у виборі профілю навчання.

3. По закінченні 9-го класу:

• реалізуються "проби вибору профілю навчання". Із цією метою доцільно почати одноденне або дводенне "занурення" у проблему вибору. Ця процедура повинна бути заздалегідь передбачена навчальним планом школи;
• виявляється відповідність можливостей школяра вимогам профілю;
• співвідносяться аргументи "за" й "проти" певного вибору профілю. При цьому важливо, щоб у ранжируванні факторів незалежно брали участь сам учень, його батьки й учителі.

З метою визначення професійних намірів школярів працівники соціально психологічної служби умовно поділяють школярів на чотири категорії за ступенем сформованості професійних планів, які можна з'ясувати в групових (масових) опитуваннях.

Робота з кожною окремою категорією учнів проводиться різними способами й прийомами. Для проведення індивідуальних та групових консультацій практичному психологу рекомендується алгоритм "Картки професійної спрямованості школяра".

За ступенем сформованості професійних планів визначають школярів, які:

1. Вже визначили своє майбутнє покликання. Вони мають потребу в тому, щоб їм було вказано шляхи подальшого здобуття освіти, вибору навчального закладу, в якому можна здобути спеціальність, перспективи роботи. Іноді необхідно підказати шляхи самовиховання, самоосвіти, підготовки себе до опанування професії.

2. Не знають, куди йти вчитися або працювати, не мають конкретних життєвих професійних планів. Ця категорія учнів має потребу в роботі з професійної освіти. Ознайомлення з різними професіями й спеціальностями допомагає їм визначити своє майбутнє. У роботі з учнями можна застосовувати анкети на виявлення інтересів, результати яких можуть бути першим кроком для наступного самовизначення й допоможуть школярам звузити сферу вибору й зорієнтуватися в розмаїтті професій.

3. Обрали свою майбутню професію, але з певних причин опанування професії або істотно обмежене для них, або зовсім протипоказане (за станом здоров'я; за наявності суттєво завищеного рівня домагань, за неадекватної самооцінки). Учням необхідна робота з переорієнтації. Завданням діяльності шкільного психолога має стати визначення системи педагогічних і психологічних впливів на школяра з метою його переорієнтації. Переорієнтація передбачає вирішення підлітком досить складного протиріччя між власним бажанням, з одного боку, і неможливістю (або обмеженістю) займатися цією діяльністю - з іншого.

4. Обрали одразу кілька професій, часто протилежного характеру. Ця чисельна група учнів характеризується тим, що у визначенні свого професійного вибору школярі орієнтуються винятково на поради й думки товаришів і оточення, не замислюючись над своїми можливостями та переваги професії.

Думки й поради бувають суперечливими, тому професійне самовизначення цих учнів стає надзвичайно складною справою. Саме такі школярі найбільше потребують допомоги з боку шкільного психолога. Основною метою роботи шкільного психолога з учнями є не тільки вирішення протиріч, а й здійснення стійкого й цілеспрямованого професійного вибору.

Для того, щоб вибір професії був свідомим і вільним, необхідно враховувати принаймні три фактори: інформованість (орієнтування) школярів про світ професій, знання своїх особистісних можливостей, уміння співвідносити особистісні риси з вимогами до професії або спеціальності.

Вибір професії завжди пов'язаний з такими категоріями, як можливості й потреби, інтерес і мета, такими факторами, як нахили й мотивація, передбачення результатів ухвалених рішень.

Однією з невирішених проблем є рання поетапна профорієнтаційна діагностика, що враховувала б вікові зміни мотиваційної сфери дитини (табл. 3).

Таблиця 3

Алгоритм профорієнтаційної діагностики та консультуванням школярів

Прізвище

Ім'я

По батькові

Дата народження

1. Стан здоров'я: а) здоровий; б) функціональні відхилення; в) хронічні захворювання.
2. Інтереси і схильності:
   ДДО:П_Т_Ч_3_Х_
   Картка інтересів (методика А.Голомштока):

3. Комунікативні й організаторські схильності:
   Кк-1,2, 3, 4, 5.
   До-1,2, 3, 4, 5.
4. Улюблені предмети:
5. Улюблені заняття у вільний час:
6. Яка галузь діяльності або знань найбільше цікавить:
   а) природничо-наукова (хімія, біологія, медицина, геологія, с/г);
   б) точні науки (математика, фізика);
   в) суспільно-наукова (історія, політологія, філософія, економіка, право);
   г) гуманітарна (література, журналістика, лінгвістика, педагогіка, психологія);
   д) мистецтво (музичне, театральне, образотворче);
   є) інтереси відсутні.
7. Виразність професійних інтересів і схильностей:
   а) яскраво виражені (у якій галузі діяльності, підкреслити): сфера мистецтв, технічних інтересів, роботи з людьми, розумової праці, фізичної праці, матеріальних інтересів;
   б) не виражені.
8. Наявність професійного плану:
   • яку професію вибрали;
   • яку професію хоче обрати;
   • у якому навчальному закладі хотіли б учитися;
   • яку професію радять обрати батьки.
9. Інформованість про світ професій: а) повна; б) недостатня; в) відсутня.
10. Усвідомленість вибору професії (анкета "Вибір професії"):

11. Головні мотиви (методика "Мотиви вибору професії"):

12. Сформованість професійного плану: а) сформований; б) частково сформований; в) несформований.

Висновок:

а) учень не має потреби в поглибленій профконсультації (профплан обгрунтований, сформований у процесі консультації);

б) учень має потребу в поглибленій профконсультації.

Рекомендації:

Сфера діяльності, професія

Шлях професіоналізації (варіанти і версії планів продовження освіти)

Протипоказані сфери діяльності

Таблиця 4 - Програма поглибленої діагностики

Список літератури

1. Артемова Л.К. Профильное обучение: опит, проблеми, пути развития // Школьньїе техноло-гии.- 2003. - № 4. - С. 22-31.
2. Балл Г.О. Психолого-педагогічні засади професійної орієнтації школярів //Газета "Психолог". - 2004. - №8. -С. 2-11.
3. Касянова О.М. Кваліметрична модель оцінки готовності школи до впровадження профільного навчання // Управління школою. - 2004. - N° 19- 21. - С. 4.
4. Кленова Н. Как подготовить школу к про-фильному обучению // Народное образование. - 2003. - № 7. - С. 106-114.
5. Климов Е.А. Психология профессионального самоопределения. - Ростов н/Д., 1996.
6. Кузнецов А. Профильное обучение: пробле-ми; перспективи развития // Народное образование. - 2003. - № 4. - С. 85-88.
7. Лернер П.С. Модель самоопределения ви-пускников профильньїх классов ередней обще-образовательной школи // Школьньїе технологии. - 2003. - № 4. - С. 50-61.
8. Логинова Г.П. Психологические аспекти профильного обучения // Психологическая наука и образование. - 2003. - >6 3. - С. 43-47.
9. Пан С, Криволапова Н., Бобкова Л. Подго-товка педагога профильной школи // Народное образование. - 2004. - № 1.
10. Пряжников Н.С. Профессиональное и личностное самоопределение, - М., 1996.